Сто два роки минуло з дня урочистого закладання Храму святої мучениці цариці Олександри в Херсоні. Протягом століття доля храму була прямим відображенням часу на зламі епох. Церква пережила все: період будівництва і розвитку, потім закриття, затим майстерні, і, нарешті, — відродження. Пройдемо разом довгою і складною, трагічною і щасливою дорогою до храму, перегорнемо сторінки історії. А розпочиналось все так. 31 травня(14 червня за н.ст.) 1898 року у Херсоні відбулась визначна подія: закладення домової церкви. В цей день поруч з будівлею 2—ї жіночої гімназії у красиво прибраному зеленню та квітами наметі відслужено молебень єпископом Новомиргородським преосвященим Мемноном, співав повний хор гімназисток під керівництвом вчителя співів М.М’якенка. Потім владика Мемнон власноруч встановив хрест на тому місці, де тепер знаходиться престол, покропив свяченою водою всю площу, відведену під церкву, і вклав під наріжний камінь металеву дощечку із вирізьбленим написом:" В ім’я Отця і Сина і Святого Духа засновується ця церква при Херсонській Мариїнсько— Олександрівській 2-й жіночій гімназії, на честь і пам’ять святої мучениці, цариці Олександри, при державі благочестивійшого государя Миколи 2 Олександровича, при святительстві високопреосвященного архієпископа Херсонського Іустина та преосвященного єпископа Мемнона при Херсонському губернаторі князі І.М.Оболенському, голові педагогічної ради А.І. Супруненку, міському голові І.І.Волохіні, начальниці гімназії А.С.Шиповій та голові будівельного комітету В.І. Волохіні, за проектом архітектора К.І.Квінто у літо від сотворіння світу 7406, від Різдва же Христова 1898, травня 31 дня. Амінь." На камені було висічено хрест і возлито освячений єлей.

Затим вдарив молотком по каменю херсонський губернатор і всі інші почесні гості, що знаходились на урочистостях. Церква споруджувалась виключно на приватні пожертви. Почин у цій справі зробили відомі у Херсоні меценати: АГ. та М. С. Тропіни, Е. А Чепурковська, Н. І. Спозіто, АФ.Пукалов, К.І.Габіхер. Голова будівельного комітету В.І.Волохін взяв на себе поставку за власний кошт всього будівельного матеріалу для храмової споруди: каменю, піску, вапна, заліза, лісоматеріалів. Згадаємо з вдячністю всіх, в т. ч. безіменних херсонців, добродіїв та фундаторів святого цього храму. І ось 25 серпня 1902 року відбулось освячення церкви святої Олександри. Невеличка ошатна церква порадувала вітражами на вікнах, мармуровим іконостасом, виконаним відомим скульптором Б.В.Едуардсом. Ікони писали художник з Академії мистецтв Г.А. Литвиненко та місцевий вчитель малювання К.П.Овчаренко. Стіни Храму зведені із місцевого каменю із застосуванням червоної цегли, що надало йому особливо парадного вигляду. На п'яти банях—маківках та дзвіниці під блискучим сонцем сяяли металеві хрести із дзеркальним склом. Загалом будівництво церкви обійшлося у 25 тис. карбованців та відкритий храм був того вартий, ставши окрасою центру старого Херсона. Після революції у 1921 році у нашому місті в церкві колишньої 2-ї жіночої гімназії була на парафія Української автокефальної православної церкви. 7 жовтня 1922 року ця релігійна громада церкви святої мучениці Олександри була зареєстрована у Херсонському виконкомі згідно заяви. До парафії належали 50 членів на чолі із священиком о. Кирилом Липовецьким. За деякими спогадами старих херсонців до громади і видатний письменник М.Чернявський, що перекладав для релігійних потреб псалми із церковнослов'янської на українську мову, відомий етнограф, музикознавець А. Грабенко (Конощенко), який добирав музику до співів. Але десь у 1927 -1928 рр. відомості про церкву зникають. Мабуть, спіткала доля всіх автокефальних храмів.

Починаються репресії, заарештовують як націоналіста М.Чернявського, про долю о. Кирила ми досі не маємо жодних даних. Приміщення церкви було передано (Херсонському педінституту. Понад 60 років святая святих – вівтар храму використовувався не за призначенням. Останнім часом це були майстерні загальнотехнічного факультету. На початку 1990 року на хвилі національного відродження, що торкнулася нашого Херсона, розпочалася довга і «легка боротьба невеликого гурту людей з місцевого товариства української мови їм. Т. Шевченка за повернення храму св. мучениці Олександри у лоно української автокефальної православної церкви. Було все: і відправи богослужінь у увалах, і співання духовних пісень на паперті церкви, і статті у місцевій пресі, походи до ректора педінституту, і пікетування облвиконкому, і перші хресні ходи через вул. Суворова до храму, і навіть, попередження властей про самоспалення одного із членів громади... Та правда була на боці вірних, і нарешті 20 квітня 1992 року відбулась урочиста церемонія передачі церкви святої мучениці Олександри громаді української автокефальної православної церкви. Символічно, що ця подія майже співпала Великоднім Святом, Святом Воскресіння. Воскрес і наш храм! Багато людей доклали чимало зусиль, щоб у храмі відновилось релігійне життя.