Дитяча

  Оповідання для дітей
  Православні свята
  Притчі Іісуса
  Уроки мудрості для дітей і дорослих
  Заклик дитини
  Святі і світ живої природи
  Молитвослов на різну потребу
  Молитви архангелам
  Вірші
  Розмалюйки

Святі і світ живої природи

Зцілення змія
Християни перших століть часто йшли жити в пустелю, щоб вдалині від мирської суєти бути ближче до Бога. Один з них – преподобний Семеон, що жив у п’ятому столітті, – оселився на високому стовпі і багато років жив там у пості й молитві, за що й був названий Стовпником. Люди приходили до нього, і він нікому не відмовляв в молитовній допомозі і підтримці. Але одного разу в загорожі стовпа оселився величезний змій, і люди стали боятися ходити до преподобного. А змій преспокійно жив біля преподобного і не хотів його залишати. Одного разу в око змія потрапила велика смітина. Змій звивався, крутився від болю, а потім підповз до самого стовпа і всім своїм виглядом став показувати святому, що йому дуже боляче і він потребує допомоги. Святому Семеону стало шкода цього нещасного змія. В погляді преподобного було стільки доброти і жалю, що скалка чудесним образом випала з ока змія. Вдячний змій ліг в огорожі стовпа і три дні лежав смиренно, як вівця. А коли око зовсім зажило, змій поповз у свою колишню нору, і люди без страху стали приходити до преподобного Семеона, дивуючись цьому чуду.

Незвичайний човен
У четвертому столітті у пустелі Єгипетській жив святий на ім’я Еллій. Жив він у печері, ослаблюючи своє тіло, але зміцнюючи дух молитвою і постом. Господь посилав йому їжу чудесним образом – святий знаходив її біля своєї печери. З’ївши зовсім небагато, преподобний відносив їжу, що залишилась, у сусідній монастир. Одного разу, несучи їжу братії, Еллій побачив череду диких ослів. Втомившись від важкої ноші, Еллій ім’ям Божим повелів одному ослу підійти до нього. Осел підійшов до святого і підставив спину для ноші. Разом вони рушили в дорогу і незабаром підійшли до великої річки. Не знайшовши на звичайному місці човна, Еллій задумався, як перебратися на другий берег. Із води з’явився величезний крокодил. Цей кровожерливий крокодил погубив багато людей. Але побачивши людину, яка лагідним голосом призивала ім’я Ісуса Христа, крокодил забув про свою злобну природу, - підплив до святого і підставив йому спину. Преподобний сів на крокодила і переплив на ньому через річку. У монастирі всі здивувалися такому чуду: - Як же ти добрався? Адже в річці завівся жахливий крокодил! - Господь Бог послав мені човна для переправи, - з посмішкою відповів старець.

Преподобний Герасим і лев Йордан
Святий п’ятого століття преподобний Герасим жив у монастирі в пустелі Іорданській. Одного разу преподобний молився в пустелі. Раптом він почув страшне ревіння i побачив лева. Лев, кульгаючи, йшов до преподобного Герасима i, тримаючи лапу, показував, що потребує допомоги. Святий побачив, що в лапу встромилася велика колючка. Лев дивився на старця очима, повними страждання.
- Що, друже, болить? - запитав старець. - Потерпи, зараз я тобі допоможу. Він вийняв з лапи скалку, очистив рану i перев’язав шматком тканини, ласкаво погладивши звіра по кошлатій гриві, старець випустив його. Але лев не йшов. 3 тих пір він став усюди ходити за преподобним, як учень за вчителем, i в усьому його слухатися. У монастир, де жив преподобний Герасим, воду привозили з річки Іордан на ослові. Старець доручив леву охороняти осла, коли той пасся на березі. Лев старанно виконував цей послух. Але одного разу він заснув у тіні під пальмою, а в цей час біля них проходив караван верблюдів. Господар каравану побачив, що осла ніхто не сторожить i, подумавши, що осел заблукав, забрав його з собою. Коли лев повернувся в обитель без осла, Герасим сказав йому:
- Ти з’їв осла? Якщо так, то тобі прийдеться робити всю його роботу! Лев винувато опустив голову. Відтоді лев став ретельно виконувати свій новий послух - носити в монастир воду. Через якийсь час той же самий караван повертався назад. З високого берега лев побачив свого осла і радісно кинувся до нього. Купець, злякавшись лева, втік, залишивши свій караван. А лев взяв губами вуздечку - так він робив і колись - провів осла в обитель. Лев підвів осла до старця. Герасим погладив лева і, посміхнувшись, сказав: - Я дарма сварив тебе. Ти чесний, і я даю тобі ім’я - Іордан. Ще довго жив у монастирі лев Іордан. Коли ж преподобний Герасим зовсім зістарився і помер, лев занудьгував і перестав їсти. Потім ліг на могилу старця, закричав так, що затремтіло повітря, і теж помер. З тих пір преподобного Герасима Іорданського на іконах часто зображають з левом.

Наверх